«Я не маю права зламатися»: історія жінки, яка тримається заради дитини і чоловіка!
Іноді життя змінюється не поступово – а в один момент.
Дім залишається позаду, плани зникають, а попереду – лише дорога і невідомість.
«Я виїжджала з Лисичанська з чоловіком. Це був 2022 рік, тільки все почалося. Нас вивозили волонтери», – розповідає Тетяна.
Спочатку був Дніпро. Потім – Львів.
А згодом – Харків, де їм вдалося знайти тимчасове місце для життя.
«У Львові нас селили лише на тиждень-півтора. Це було тимчасово, і потрібно було рухатися далі», – каже вона.
Життя, яке тримається на щоденній витримці!
Сьогодні Тетяна живе в Харкові разом із чоловіком і маленькою донькою, яка народилася вже під час війни – у січні 2026 року.
Але її реальність – це не просто материнство.
Її чоловік тяжко травмований і не може пересуватися самостійно.
«У нього зламана стегнова кістка», – коротко пояснює Тетяна.
Він не працює. І вона теж не має такої можливості.
«У мене маленька дитина, і чоловік лежачий. Як я можу їх залишити?» – говорить Тетяна.
До повномасштабної війни її життя було зовсім іншим – вона займалася домогосподарством, шила, вела побут, створювала для сім’ї домашній затишок. Звичайне життя, яке не потребувало постійної боротьби за базові речі.
Зараз кожен день – це про витримку.
Коли допомога – це про виживання.
У таких обставинах навіть найпростіша підтримка стає критично важливою.
Саме такою для Тетяни стали ваучери в межах проєкту.
«Я купувала все дитяче. Памперси, речі… У мене дитині ще й місяця не було тоді», – згадує вона.
Це не про комфорт.
Це про можливість забезпечити базові потреби дитини, коли немає іншого ресурсу.
Сьогодні ця допомога залишається для неї однією з ключових опор.
Бо у ситуації, де немає можливості працювати, а відповідальність – подвійна, такі ініціативи фактично підтримують життя родини.
Триматися – заради тих, хто поруч!
Попри втому, складні обставини і невизначеність, Тетяна не говорить про відчай.
Вона говорить про реальність – тихо, без зайвих слів.
Про дитину, якій потрібна турбота.
Про чоловіка, якому потрібен догляд.
І про себе – між усім цим.
Її історія – це не про гучні перемоги.
Вона про щоденну силу залишатися і триматися.
Бо іноді найбільша сміливість – це просто не здатися.
Проєкт «Посилення стійкості мешканок і мешканців колективних центрів у
Харківській області» реалізується ООН Жінки в Україні у партнерстві з ГО «Платформа Єднання». Проєкт фінансово підтримується урядами Швеції та Латвії, а також національними комітетами ООН Жінки.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки урядів Швеції та Латвії, але це не означає, що висловлені в ній думки та судження є офіційно схваленими або не обов’язково відображають погляди Організації Об’єднаних Націй.
