«Я не могла обійняти свою дитину»: історія жінки, яка пройшла окупацію і стала опорою для інших!
Коли світ стискається до однієї думки – чи жива твоя дитина – усе інше перестає мати значення.
«Я була в Ковшарівці, а моя донька – в Сумській області. І я не могла до неї дістатися. Туди не пропускали, і звідти не випускали», – згадує вона.
У той момент її старшій доньці було лише 15. Вона залишилася без мами – з чужими людьми, в невідомості, яка лякала щодня.
«Вона була маленька… І я просто не могла бути поруч», – говорить жінка.
Це була не просто розлука. Це був стан постійної тривоги, безсилля і внутрішнього крику, який неможливо озвучити.
Коли підтримка – це більше, ніж допомога!
Після пережитого вона могла закритися. Але обрала інше – бути серед людей.
Вона почала збирати жінок поруч. Тих, хто так само проживав втрату стабільності, страх і виснаження.
«Ми навіть ходили разом – робили поробки. Але найважливіше – ми говорили. І від цього ставало легше», – ділиться вона.
Ці зустрічі стали точкою опори. Простором, де можна було не тримати все в собі.
«Психологічно стало набагато легше», – додає вона.
Разом із цим прийшла і практична підтримка.
«Ваші ваучери дуже допомогли. Ми купили павербанки, дитячі іграшки, миючі засоби, одяг – усе необхідне», – каже жінка.
Це були прості речі. Але саме вони повертали відчуття контролю над життям.
Від учасниці – до лідерки!
З часом її роль змінилася. Вона не просто отримувала допомогу – вона почала створювати зміни сама.
Жінка стала лідеркою ініціативної групи у своїй громаді.
Коли з’явилася можливість податися на мінігрант – вона не вагалася.
«Звісно, ми це робили, щоб зробити умови проживання кращими», – пояснює вона.
Завдяки цьому вдалося відремонтувати простір, облаштувати кухню, покращити побут.
Але головне – з’явилося відчуття: «ми можемо впливати».
Жити далі – і допомагати іншим!
Сьогодні її діти поруч. Вони вчаться, ростуть, повертаються до життя.
«Мені подобається, як вона вчиться. Вона ходить, вчить, старається», – говорить вона з тихою гордістю.
Її історія – не про ідеальні умови. І не про легкий шлях.
Вона про те, як навіть у найтемніші моменти людина знаходить сили не тільки вистояти, а й підтримати інших.
Бо іноді найбільша сила – це не не зламатися.
А піднятися і стати опорою для когось поруч.
Проєкт «Посилення стійкості мешканок і мешканців колективних центрів у
Харківській області» реалізується ООН Жінки в Україні у партнерстві з ГО «Платформа Єднання». Проєкт фінансово підтримується урядами Швеції та Латвії, а також національними комітетами ООН Жінки.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки урядів Швеції та Латвії, але це не означає, що висловлені в ній думки та судження є офіційно схваленими або не обов’язково відображають погляди Організації Об’єднаних Націй.
