Мене звати Ірина. Ми з сином Захарчиком переїхали до Богодухова з Великої Писарівки, коли почались активні бойові дії. Усе залишилось там – наш дім, знайомі місця, друзі. Тут ми починали все з нуля, і найбільше я хвилювалася за сина: чи зможе він адаптуватися, знайти друзів, не замкнутися в собі.”
Коли ми вперше потрапили у простір Razom, Захарчик був тихий, трохи розгублений і неохоче йшов на контакт. Але вже після кількох зустрічей я почала помічати зміни.
Він повертався додому з усмішкою, розповідав, що грав у цікаві ігри, ліпив із пластиліну, робив аплікації та вчився нових віршиків.
Для мене простір Razom – це не просто місце для занять. Це середовище, де моя дитина розкривається, вчиться і сміється. Це підтримка і для дітей, і для нас, батьків.
Тут ми відчуваємо: ми не одні. І що майбутнє Захарчика – у безпеці та з турботою.
“Razom подарував моєму сину впевненість, друзів і радість. А мені – спокій за його завтрашній день.